«Не скоренилась тень. Жывьот ешшо она...»

Баюнка: Лариса Коваль
Толмач: City_Shaman

Не скоренилась тень. Жывьот ешшо она.
Кожной могьот в йо ажно камем кинуть.
Я ж, обымавшы зорьку, как детину,
Пайдам на небо сыскивать слова.

А тень моя бут лытать по земи.
Кем я была и кем ужо не бум-от?
И пусь за то мя людь кожной осудит
Покамес тень снега не замьоли.

Самопетой верш-тот:

Не зникла тінь. Вона іще жива.
Ще може хтось у неї камінь кинуть.
Я ж пригорнувши зірку, як дитину,
Піду до неба жебрати слова.

А тінь моя залишиться землі.
Ким я була і ким уже не буду?
Хай хтось мене за те безбожно судить
Допоки тінь сніги не замели.

Аржан здеся:
http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=koval&page=koval070
Дружны вершы нарождьонной в Сибири, в г. Омску украинской вершебаюнки Ларисы Коваль мочно чотать здеся: http://poetyka.uazone.net/koval/